У XVII столітті землі сучасних сіл Михайлівки та Олексіївки входили до Богуславського староства. У 1775 р. Богуславське староство переходить у дідичне право польському королю. Він же дарує його своєму племіннику Ст. Понятовському, а той продає у 1785р. графу Ксаверію Браницькому за 4 000 000 злотих (до­кументи оформлено 1799р.) Браницькі створили в су­сідньому селі Янівці економію.

В 1869р. Браницькі продали свій богуславський маєток ( в тому числі і Янівську економію) відомству уділів. Це відомство створило на Янівських землях дві економії: в Янівці (752 десятини землі) та на П'яному Яру (577 десятин землі). Економії здавалися в оренду. Назва економії, створеної на землях сучас­ного села Михайлівки, можливо походить від дороги, що пролягала поряд. Дорога вела із-за Дніпра до білої церкви і називалася Іскриною ( за прізвищем корсун-ського полковника часів Паліївщини) або П'яною.

Під час революції 1905-07 рр. збунтувалися селяни Янівки. Зруйнувавши паровий двигун на току Янівсь-кої економії, вони кинулися на П'яний Яр. Але пяноярський орендатор пан Добжинський вчинив мудро. Він зустрів селян накритими столами.

Після панського пригощання селяни подобрішали, вони раптом згадали, що пан Добжинський хоч і скупився в оплаті, та ніколи не обраховував, не цурався простих людей. То погомонівши трохи між собою та з паном, вони розбрелися з миром додому.

У 1907-1908 рр. було створено хутір Олексіївку. Виселяли туди селян з сусідніх сіл, в основному учас­ників російсько-японської війни, серед яких були і георгіївські кавалери.

Цар розщедрився і наділив їм по 3,5 десятини польової і по 0,5 десятини присадибної землі. Земство викопало своїм коштом дві криниці. Хутір назвали в честь царевого сина Олексія.

Жорстока боротьба, що розгорнулася в 1917-21 рр. в Україні, захопила і жителів Олексіївки. Тут був створений комнезам на чолі з Олефіренком Ониськом Романовичем. Селяни вимагали нарізати їм землі з фонду пяноярської економії. Першим це питання під­няв Хутько Тарас. В 1921р. нарізали землю Хутькові Та­расу, Мокрієнкові Михайлу, Корпусенкові Самсону, Лозовому Степану та іншим. Кожній сімї з 2-3 осіб нарізали по 3,5 десятин, а якщо сімя була більша - по 85 сотих на душу.

Першим переселився на наділену йому землю Мокрієнко Михайло. Це було в 1923 році. За ним потя-нулися інші. Спочатку Михайло викопав у панському садку землянку. Лише пізніше з'явилися хати.

Коли почали вирішувати, яку назву дати хутору, дум­ки розділилися. Дехто хотів його назвати Тарасівкою. Та переважала думка, що хутір повинен мати іншу назву, за першооселенцем - Ново-Михайлівкою. Хутір належав до Вільхівської волості. В 1927р. в ньому була відкрита початкова школа. Першою вчителькою в ній була Кате­рина Дмитрівна. Після неї вчителював Катеринчук. Пер­шими учнями були: Кривовяз Настя, Мороз Явдоха, Мельник Василь, Шевченко Андрій та інші. В 30-х роках створюється піонерська організація, в яку входили: Ме­льник Василь, Кривовяз Настя, Мороз Явдоха. У 1932 році в Олексіївці створюється комсомольська організа­ція.

В неї входили: Сірик Василь, Безуглий Василь, Хутько Григорій, Хижняк Семен. В 1934 році, навчаючись у Вільхівецькій школі, вступили до комсомолу Мельник (1921 року народження), Мороз Дмитро(1921 року наро­дження), Вірменко Опанас, Задеряка Дмитро. В цьому ж році комсомольці Олексіївки та Ново-Михайлівки ство­рили єдину комсомольську організацію.

В 1930 році в Ново-Михайлівці створюється колгосп

ім. Сталіна. Його організаторами стали: Лозовий Степан, Михайлик Іван, Василенко Семен. Головою колгоспу був Мокрієнко Іван, рахівником- Лозовий Степан, полеводом- Василенко Семен.

      Організаційним центром колгоспу була хата Мазура Петра. Стайня для коней і реманен­ту знаходилась у Майданика Грицька В. Пізніше голо­вою колгоспу став 25- тисячник Бутов - перший кому­ніст на селі. Після Бутова головами колгоспу були: Корпусенко Галактіон, Задеряка Дмитро, Василенко Семен. В 1936 році з'явився перший трактор. Першими тракто­ристами стали Штронда І.А. та Штронда В.А. Вже після війни з'явився перший автомобіль, його шофером став Задеряка Степан. В 1936 році відкрилася хата- читальня. Завідував нею Мокрієнко Грицько П.

Під час війни багато наших земляків відзначилися на фронтах. Загинули перші комсомольці Сірик Василь і Хижняк Семен. Безуглий Василь повернувся додому, але невдовзі помер від тяжкої хвороби. Мороз Дмитро і Мельник Василь, закінчивши Вільхівецьку школу, навча­лися в Харківському військовому училищі.

Звідти в 1941 році пішли на війну. Мороз Дмитро загинув у Львові в 1945 році, де й похований. Мельник Василь пройшов усю війну, багато років віддав радянській армії. Після служби генерал-майор Мельник В. проживав у Києві. Задеряка Дмитро був до війни головою сільради, помер під час війни від хвороби .7 лютого 1944 року Ново-Михайлівка була визволена від німецько-фашистських загарбників. В 1945 році відновила свою діяльність комсомольська організація, в якій налічувалося сім чоловік.

Комсоргом обрали Листушенка Василя. З 1951 по 1953 комсоргом був Піотрович Іван. В організації налі­чувалося уже 10 чоловік. З 1954 по 1957 Половець Василь ( 25 комсомольців). З 1957 по 1960 Володько Іван М. (28 комсомольців). З 1960 по 1964 -- Олефіренко Іван К. З 1965 по 1966 - Коваль Петро. З 1966 по 1969 -Ткачук Павліна Дмитрівна (21 комсомолець).

Після війни головою колгоспу були: Шевченко Клим, Майданник Г.С., Олефіренко Іван С., Хоменко Каленик, Закутній Михайло, Рубан І.Ф., Мороз Іван, Штронда В. А., Зененко, Овчаренко В.Т. (до 1962 року). Перші після­воєнні бухгалтери Олефіренко І.С., Листушенко В.Р.

В 1950 році побудували клуб в Олексіївці (завідую­чи Селезень В.З.), А В Михайлівці бібліотеку (завідую­чий Закутня П.М.) 1952 р. створено партійну організа­цію. Парторгом обрали Ресенка Івана. Після нього парторгами були: Нестеров, Хижняк І.П., Володько І.М. В 1955 році побудовано нову короварню, 1957- свинарник, 1959 - свинарник для відгодівельної групи.

 1957- примі­щення контори, 1960 р.- магазин (продавець Шманенко Женя). В 1959 р. розпочато будівництво нової школи. В 1961 році будівництво було закінчено і в селі відкрилася восьмирічна школа. В 1961 році хутір став називатися селом Михайлівкою.